М'ята польова трава 500 г

Загальний опис

М'ята польова (Mentha arvensis) — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло висхідне або прямостояче, розгалужене, заввишки 15–60 см, може бути голим або опушеним. Листя супротивне, яйцеподібне або видовжено-еліптичне, пилчасте, короткочерешкове, верхні листки — сидячі. Квітки дрібні, лілові або рожево-лілові, зібрані у щільні розсунуто-кільцеві суцвіття. Плід — горішок. Цвіте з червня по серпень.

Поширення

Росте по всій Україні на берегах водойм, у заплавних лісах і на луках, рідше зустрічається у Криму.

Заготівля і зберігання

Для лікарських потреб використовують листя, зібране на початку цвітіння. Зрізають надземну частину рослини, обривають листя і сушать тонким шаром. Зберігають у герметичній тарі, термін придатності — 2 роки.

Хімічний склад

• Ефірна олія (з вмістом ментолу);
• гесперидин;
• рамноза;
• глюкоза;
• бетаїн;
• каротин.

Фармакологічні властивості

Препарати м’яти польової мають спазмолітичну, знеболювальну й антисептичну дію. Настій листя застосовують як заспокійливий, протисудомний, потогінний і сечогінний засіб. Використовується при:

• простуді;
• нудоті;
• болях у шлунку;
• проносах;
• для покращення апетиту;
• місцево — при свербінні.

Від яких хвороб лікує

Ефективна при простудних захворюваннях, спазмах, болях у шлунку, нудоті, проносі, зниженому апетиті, а також для лікування ерозій шийки матки і ран.

Лікарські форми і приготування

• Внутрішньо:
  • Настій листя: 1 ст. л. сировини на 200 мл окропу, настоювати 20 хвилин, процідити. Приймати по 1/2–1 склянці тричі на день за 15 хв до їди.
• Зовнішньо:
  • Олія: 10%-ну настойку листя м’яти польової змішати у рівних частинах із соняшниковою або прованською олією, випарити спирт на водяній бані. Застосовувати для лікування ран і ерозій шийки матки.

Протипоказання

Не рекомендована при індивідуальній непереносимості, гіпотонії (може знижувати артеріальний тиск).

Увага!

Перед застосуванням рекомендується обов'язково проконсультуватися з лікарем. Опис та інструкція із застосування наведені виключно з ознайомлювальною метою і не повинна бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може ухвалити рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.