Бархат амурський луб 1000 г

Загальний опис

Бархат амурський (Phellodendron amurense) — листопадне дерево з родини рутових, яке може досягати висоти до 25–30 м. Має товсту, пробкоподібну кору, що легко відшаровується, і темно-зелене, непарноперисте листя. Квітки дрібні, зеленуваті, зібрані в суцвіття. Плоди — чорні кулясті кістянки, які містять ефірні олії.

Поширення

Рослина природно росте на Далекому Сході, у Китаї, Японії та Кореї. В Україні її культивують у ботанічних садах та парках.

Заготівля і зберігання

Луб (внутрішню частину кори) збирають ранньою весною або восени з молодих дерев, очищають від зовнішньої корки, ріжуть на шматки і сушать у затінених добре провітрюваних місцях або при температурі 50–60 °C. Зберігають у сухому темному приміщенні до 2 років.

Хімічний склад

Луб містить:

• алкалоїди (берберин, пальматин, ятроризин);
• дубильні речовини;
• флавоноїди;
• ефірні олії;
• фітостерини.

Фармакологічні властивості і використання

Бархат амурський має антибактеріальні, протизапальні, жовчогінні, сечогінні, антимікробні властивості. Використовується при лікуванні інфекційних захворювань, розладах травлення, запаленнях шкіри, захворюваннях печінки.

Від яких хвороб лікує

Лікує захворювання шлунково-кишкового тракту, печінки, нирок, інфекційні хвороби, діабет, гіпертонію, запалення ясен, дерматологічні захворювання.

Лікарські форми і інструкція з приготування

1. Відвар: 1 ст. ложку подрібненого лубу залити 200 мл окропу, варити на повільному вогні 10 хвилин, настояти 30 хвилин, процідити. Приймати по 1 ст. ложці 3 рази на день.
2. Настоянка: 50 г сухого лубу залити 500 мл спирту 40%, настоювати 14 днів у темному місці, періодично збовтуючи. Вживати по 20 крапель 3 рази на день.
3. Порошок: приймати по 0,5 г 2 рази на день, запиваючи водою.

Протипоказання

Індивідуальна непереносимість, вагітність, лактація, гіпотонія, діти до 12 років.

Увага!

Перед застосуванням рекомендується обов'язково проконсультуватися з лікарем. Опис та інструкція із застосування наведені виключно з ознайомлювальною метою і не повинна бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може ухвалити рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.