Шоломник байкальський корінь 1000 г

Загальний опис

Шоломниця байкальська (Scutellaria baicalensis) — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Має коротке кореневище, яке переходить у товстий м'ясистий жовтий на зломі стрижневий корінь. Стебла чотиригранні, 15–50 см заввишки, розгалужені, злегка опушені. Листки ланцетні, супротивні, злегка шкірясті, сидячі або короткочерешкові. Квітки сині, зібрані на верхівках стебел в однобокі китицеподібні суцвіття​.

Поширення

Росте в Приморському краї, Читинській та Амурській областях на сухих відкритих, кам'янистих і щебенистих гірських схилах, рідше — на піщаних степах, берегах річок. В Україні зустрічається у ботанічних садах.

Заготівля і зберігання

Корені шоломниці заготовляють восени після дозрівання насіння. Викопують лише дорослі рослини (5–6 стебел). Сировину обтрушують від землі, миють, сушать у затінку. Повторну заготівлю на тій самій ділянці можна проводити не раніше ніж через 10 років​.

Хімічний склад

Корінь містить флавоноїди (байкалін, байкалеїн, вогонин), глікозид скутеларин, стероїдні сапоніни (до 7%), дубильні речовини, ефірну олію, смоли​.

Фармакологічні властивості

Має седативну, гіпотензивну, протисудомну, протизапальну, антиоксидантну дію.

Від яких хвороб лікує

Гіпертонія, серцево-судинні неврози, міокардит, гострий суглобовий ревматизм, запалення легень, коклюш, токсикози вагітності, кровотечі.

Лікарські форми і інструкція з приготування

1. Настоянка: 1 частину кореня залити 5 частинами 70% спирту, настояти 10 днів. Вживати по 20–30 крапель 2–3 рази на день.
2. Настій: 1 ст. ложку подрібненого кореня залити 250 мл окропу, кип’ятити 10 хвилин, настояти 30 хвилин. Вживати по 1 ст. ложці 3–4 рази на день.
3. Порошок: Вживати по 1 г двічі на день, запиваючи водою.

Протипоказання

Гіпотонія, вагітність, індивідуальна непереносимість, хронічні захворювання печінки​.

Увага!

Перед застосуванням рекомендується обов'язково проконсультуватися з лікарем. Опис та інструкція із застосування наведені виключно з ознайомлювальною метою і не повинна бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може ухвалити рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.