Валеріана (валер'яна, валер'янка) корінь 1000 г

Загальний опис

Валеріана лікарська (Valeriana officinalis) — багаторічна трав'яниста рослина родини валеріанових. Має вертикальне коротке кореневище, від якого відходить багато додаткових коренів. Стебло прямостояче, циліндричне, борозенчасте, порожнисте, заввишки 40–100 (до 200) см. Листки супротивні, непарноперисторозсічені, з ланцетовидними сегментами. Квіти дрібні, білі або світло-рожеві, зібрані в щиткоподібні суцвіття​.

Поширення

Росте в Україні на заболочених луках, берегах річок, у заплавних лісах, на торфових болотах.

Заготівля і зберігання

Кореневища з коренями заготовляють восени після дозрівання плодів або навесні. Викопані кореневища звільняють від надземної частини, промивають у холодній воді, розщеплюють на частини та сушать у сушарках при температурі 35°C. Термін зберігання — 3 роки​.

Хімічний склад

Корені містять:

• ефірну олію (0,5–2%),
• ізовалеріанову кислоту,
• борнеол,
• терпени (камфен, лимонен, пінен),
• алкалоїди (валерин, хатинін),
• дубильні речовини,
• глікозиди​.

Фармакологічні властивості

Має заспокійливу, спазмолітичну, жовчогінну, гіпотензивну дію.

Від яких хвороб лікує

Неврози, безсоння, мігрень, істерія, серцево-судинні неврози, тахікардія, спазми шлунково-кишкового тракту, гіпертонія, клімактеричні розлади.

Лікарські форми і інструкція з приготування

1. Настій: 2 ст. ложки подрібненого коріння залити 200 мл окропу, настояти 1 годину. Приймати по 2–3 ст. ложки 3–4 рази на день.
2. Холодний настій: 2 ч. ложки подрібненого коріння залити 1 склянкою холодної води, настояти 12 годин. Приймати по ⅓ склянки 3 рази на день.
3. Настоянка: Корінь настояти на 70% спирті у співвідношенні 1:5, приймати по 20–30 крапель 3–4 рази на день.

Протипоказання

Гіпотонія, підвищена чутливість, депресія, брадикардія, вагітність, гастрит із підвищеною кислотністю.

Увага!

Перед застосуванням рекомендується обов'язково проконсультуватися з лікарем. Опис та інструкція із застосування наведені виключно з ознайомлювальною метою і не повинна бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може ухвалити рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.