Залізняк (зопник колючий) трава 1000 г

Загальний опис

Залізняк колючий (Phlomis pungens), також відомий як козачий залізняк або залізняк гострокінцевий, — багаторічна трав’яниста рослина родини губоцвітих. Стебло прямостояче, чотиригранне, білоповстисте, висотою 30–80 см, галузисте. Листя супротивне, видовженоланцетне або видовжено-яйцеподібне, зісподу тонкоповстисте. Нижні листки довгочерешкові, верхні — сидячі. Квітки рожеві, зібрані у три-десятиквіткові кільця. Плід складається з чотирьох горішків. Цвіте в червні та липні.

Поширення

Росте в степових місцях та на кам'янистих відслоненнях південної частини Лісостепу та Степу України.

Заготівля і зберігання

Для лікарських цілей використовують траву, зібрану під час цвітіння. Сировину сушать у добре провітрюваних приміщеннях. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад

Дослідження хімічного складу потребують уточнення. Відомо, що трава містить ефірну олію.

Фармакологічні властивості

Настій трави викликає звуження судин. Токсичної дії не виявлено. У народній медицині трава використовується для нормалізації кислотності шлункового соку, усунення печії та болю при гастриті, а також при бронхітах, туберкульозі легень, запаленнях, недокрів'ї, набряках, геморої, малярії та судомах у дітей.

Від яких хвороб лікує

Ефективний при хронічному гастриті, бронхітах, туберкульозі легень, недокрів'ї, набряках, водянці, геморої, малярії, судомах у дітей.

Лікарські форми і приготування

• Внутрішньо:
  • Настій трави: 2–4 ст. л. трави на 400 мл окропу, приймати по 1/2 склянки тричі на день.
  • Настоянка: 10 г трави на 100 мл горілки, настоювати 8–10 днів. Приймати по 1 ст. л. тричі на день.
  • Густа маса: Траву томлять із водою до утворення густої маси, розводять наполовину молоком і п’ють з цукром при туберкульозі легень.

Протипоказання

Передозування або індивідуальна непереносимість можуть викликати небажані реакції.

Увага!

Перед застосуванням рекомендується обов'язково проконсультуватися з лікарем. Опис та інструкція із застосування наведені виключно з ознайомлювальною метою і не повинна бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може ухвалити рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.